Пам'ятник споруджено для вшанування 27 полеглих воїнів Гірської бригади Української Галицької Армії (УГА), які перебували у місцевих таборах для інтернованих. Автор проекту - визначний художник-графік Василь Касіян. Це єдина праця Касіяна в монументальному мистецтві, й художник вирішив її у нетрадиційному ключі. У загальному рішенні переважає не монументальна, а жанрова основа. Скульптурна група, що розташована по вертикальній і горизонтальній осі, справляє глибоке емоційне враження. Це напруження досягається контрастом динамічних (вертикальних) постатей одинокої матері з двома дітьми та статичної (горизонтальної) фігури загиблого батька-солдата. Надзвичайною майстерністю позначена проробка кожної деталі монументу: типовий український одяг матері, дітей, форма, зброя та амуніція полеглого солдата Першої світової війни. Деталізація, проробка емоцій постав, композиційне новаторство скульптурної групи - усі ці риси створюють мимовільні асоціації із широкознаним у Чеській Республіці пам'ятником відомого скультура Отто Гутфренда «Бабуся з дітьми», який було відкрито у 1922 р. на вшанування столітнього ювілею від дня народження класика чеської літератури - Божени Нємцової. У 20-х роках минулого століття Отто Гутфренд, на той час визнаний майстер модерністської (кубістичної) скульптури, викладав монументальне мистецтво в празьких університетах й міг бути вчителем Миколи Касіяна, який на той час вивчав мистецтво в Празі.

Оригінальне фото взято з газети “Український тиждень” за 11.11.1935. Початково пам'ятник стояв на високому постаменті, який увінчувала чорна таблиця із білим написом: “На вічну пам'ять борцям Української Галицької Армії за волю і добро свого народа, що викинені ворогами з-під рідної стріхи зложили тут свої кости”. Побіля нього були поховані українські військовики. На цьому постаменті було також розміщено скляні таблички зі списками похованих, які у 30-х рр. потріскалися від сильних морозів. Напевно, те ж саме сталося і з центральною меморіальною таблицею. У 1936 р. колишніми стрільцями УГА була розпочата кампанія по збору коштів на реставрацію пам'ятника. На зібрані кошти було, зокрема, відлито з металу нову меморіальну таблицю і знову встановлено на пам'ятник. На початку 60-х рр. військова частина цвинтаря була перероблена у меморіальний комплекс жертвам світових війн. Внаслідок цієї трансформації пам’ятник воїнам УГА було знято з постаменту і перенесено зі свого початкового місця. Висока мистецька вартість монумента і його скорботне послання добре пасували до ідеї всього меморіального комплексу, що, напевно, врятувало пам'ятник від знищення. На момент реставрації скульптурної групи у 2018 р., яку провело "Регіональне українське товариство у північно-східній Чехії" за сприяння Посольства України в ЧР, адміністрація цвинтаря не мала повної інформації, кому і коли було споруджено цей монумент. Ні меморіальна таблиця, ні списки похованих на ньому не збереглися. 6 вересня 2018 р. на урочистому відкритті реставрації пам'ятник нарешті було вписано у контекст чесько-українських взаємин. У 2020 р. несподіваним чином знайшлася оригінальна меморіальна таблиця з металу. Її було знайдено у замку Долні Бржежани неподалік Праги. У цьому замку за тоталітарного режиму в ЧССР розміщувалися різні установи: і школа НКВД, й науково-дослідний інститут металу, тож достеменно не встановлено, якій з них "приглянулася" меморіальна таблиця з українського пам'ятника в неблизькому від Праги Ліберці. Зараз ця таблиця знаходиться в Посольстві України в ЧР. Сподіваємося, що вона незабаром повернеться у Ліберець і буде вписана у сучасний дизайн пам'ятника. Також висловлюємо щиру подяку українському дослідникові Сергієві Перепічці за допомогу у пошуках списку похованих.