Ольга Іванівна Аркас (04.06.1858 - 31.01.1936) ‒ дружина видатного українського письменника, композитора, історика, етнографа, мецената і громадського діяча Миколи Миколайовича Аркаса, який є автором підручника «Історія України-Русі», першої української ліричної народно-побутової опери «Катерина» за поемою Тараса Шевченка, засновником та керівником об’єднання прогресивної молоді у Миколаєві «Просвіта». Ольга Іванівна була надійною підтримкою для свого чоловіка, помічницею в усіх його справах. Разом з донькою Оксаною допомагала збирати українські народні пісні, у пошуках яких відвідувала села Миколаївщини та Полтавщини. Всього було зібрано понад 400 народних пісень, значну кількість яких Микола Миколайович обробив і використав при створенні опери «Катерина». Перенесений інсульт та параліч правої руки не дали Миколі Миколайовичу змоги надалі займатися музикою. Відтак він знайшов інший спосіб прислужитися українській справі – створив простий і доступний для якнайширших верств населення підручник з вітчизняної історії. Так з’явилася «Історія України-Русі», яку видатний громадсько-політичний діяч Євген Чикаленко назвав найкориснішою для популяризації української справи після шевченкового «Кобзаря». Доброта, щирість, талант, простота і обов’язковість завжди притягували до нього людей. Маючи значні матеріальні статки, Микола Миколайович Аркас ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто до нього звертався: він профінансував безкоштовні студентські їдальні у Львові, якими опікувався Михайло Грушевський; виділяв кошти Лесі Українці та Гнату Хоткевичу на видавничу діяльність, матеріально підтримував часопис «Київська Старовина» та газету «Рада»; на власні кошти відкрив у с. Богданівка чотирирічну школу з українською мовою навчання. Благодійність була притаманна усій родині Аркасів. Після його смерті Ольга Іванівна Аркас у 1913-1919 рр. передала Херсонському музею старовини та Миколаївському історико-археологічному музею родинну колекцію монет, медалей, документів і книг, колекцію античних ваз та прикраси, знайдених в Херсонських та Одеських повітах, подарувала Миколаївській міській бібліотеці 4000 книг. М.М.Аркас помер в Миколаєві 26 березня 1909 року раптово, у розквіті сил, сповнений нових творчих задумів, що так і залишилися нездійсненними. Своєю послідовною наполегливою діяльністю по пропаганді рідної мови, історії, культури Микола Аркас вніс вагомий внесок у ствердження національної самосвідомості українського народу. Після смерті Миколи Аркаса його сім’я лишилася свого покровителя і захисника, зазнала утисків від прийдешньої у березні 1919 р. влади Ради робочих депутатів. Революція 1917 року перевернула долі всіх Аркасів. Син Микола Миколайович Аркас молодший у 1917 році вступив в українське військо, командував полком в армії гетьмана Павла Скоропадського. В еміграції працював режисером Ужгородського пересувного театру «Просвіта». Помер у 13 грудня 1938 року у віці 58 років у м. Хуст. Ольга Іванівна разом з донькою Оксаною та її синами Миколою і Володимиром емігрувала спочатку до Туреччини, де родина менше року прожила у Стамбулі, а у 1920 році переїхала до Чехословаччини, де поселилася у місті Ржевніце під Прагою. Тут Аркаси прожили майже 30 років. За свідченням онука, О.І.Аркас померла 31 січня 1936 р. у Ржевнівцях внаслідок діабету, похована в Празі на Ольшанському кладовищі. Дочка Ольги Іванівни - Ксенія Миколаївна Аркас померла 4 серпня 1947 року. 29 жовтня 1948 року помирає її молодший син - Володимир Шестерик. Її старший син - Микола Миколайович Аркас після закінчення Другої світової війни емігрує разом з дружиною Валентиною та сином Миколою, спочатку до Франції, а потім, у 1958 році – в США.